habitudo

Оце в рамках автолікнепу придбала книжечку одного петербурзького вид-ва.
Новели Стефана Цвейга, серія "Originallecture Deutch", цебто "книга для чтения на немецком языке". До книжечки подано і посторінковий коментар, який мав би давати читачам якісь цінні пояснення щодо лексики, чи там ідіом, чи що. Коментар уклала молода к.ф.н. Л. М. Бузінова, викладачка вишів і членкиня союзів. Тобто людина а пріорі кваліфікована.
І які ж то коментарі! На які слова!
Ото так: lapidar, Guillotine, Dekret, Garson, Pinie, Silhouette, Portemonnaie, diabolisch, Chausse, Rezension, Champagner...
Не знаю вже, може в Петербурзі таки водяться любителі німецької лектури, що сумніваються в значенні слів "декрет, силует, гарсон, портмоне, шампанське, рецензія" чи не годні їх розпізнати латинкою)
Може, думаєте, там якісь смислові нюанси, метафори, літ. прийоми висвітлюються?
А от і ні, коментар пишеться буквально так:
"Portemonnaie - eine kleine Tasche fur das Geld." (маленька торбинка на гроші).
І все інше таке ж!
Що це може бути? Це ж просто інопланетна відстороненість...

чомусь режисери уявляють собі, ніби обсмоктування пальців актрисою - це шось естетично прийнятне. В сотнях фільмів героїня, допавшись до солодкого, обов'язково вмочає туди свій наманікюрений кіготь і облизує, і смокче той пальчище з гидким виразом обличчя. я не знаю, як ви, а в мене реакція одна:
FFFFFFFFUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUU

Натрапила на уривок вірша Бернарда Клюнійського в книжці - якесь чудо!
Прекрасна подвійна рима в гекзаметрі, versus leonina, причому легкість якась просто гороб'яча, ( цінь-цірінь )

Сьогодні моєму татові виповнилося б 60 років.
Він 33 роки відпрацював психіатром, морочився з тими, хто здебільшого нікому вже не був потрібний. Переживав, за кожну смерть винуватив себе. Повернувся з кабінета завідувача в ординаторську через небажання "ладнати" з начальством. З ординаторської потім принесли велику скирту його фахової літератури, яку він купляв і читав у величезних обсягах. Він найрозумніший з усіх, кого я знаю - добрий без простодушності, іронічний без злоби, принциповий без демонстративності. Тато не терпів пафосу і ніколи не був лицеміром - ні в людях, ні з нами. Я не знаю, як це написати, і татові були б смішні ці намагання. Але він єдиний з нашої сімї, хто читав мій жж. І сидів в Інтернеті до ночі, і вчив есперанто.
Мій тато.

Ну шо, моє дитя читає "149 слів/хв, виразно, цілими словами" - можна подумати, по складах стільки відтарабаниш :)
переважний результат по нашому 1-А - 40-50 слів за хвилину, друге місце після Соні - 90 слів.
В принципі, думаю, швидкість була приблизно така ще 1 вересня - хоч, може, без виразності.
що характерно, жодного слова від вчительки.
ну, вотева.
ми собі знаєм :)))

Слівця "віряни" і "містяни" придумали засряпоганці.
В мене все, дякую за увагу :)

Забужко певна, що жінка "могла б пройти шлях Фауста". Може й так, але
( шлях Хауса - точно ні )

Перечитала цю казочку братів Грімм у перекладі Сидора Сакидона: "Лікар Всезнай".Ви, певно, теж її читали.
( Сюжет такий: )