habitudo

Сьогодні моєму татові виповнилося б 60 років.
Він 33 роки відпрацював психіатром, морочився з тими, хто здебільшого нікому вже не був потрібний. Переживав, за кожну смерть винуватив себе. Повернувся з кабінета завідувача в ординаторську через небажання "ладнати" з начальством. З ординаторської потім принесли велику скирту його фахової літератури, яку він купляв і читав у величезних обсягах. Він найрозумніший з усіх, кого я знаю - добрий без простодушності, іронічний без злоби, принциповий без демонстративності. Тато не терпів пафосу і ніколи не був лицеміром - ні в людях, ні з нами. Я не знаю, як це написати, і татові були б смішні ці намагання. Але він єдиний з нашої сімї, хто читав мій жж. І сидів в Інтернеті до ночі, і вчив есперанто.
Мій тато.