Hora serissima, translatrix pessima, condescendite

[habitudo]

Натрапила на уривок вірша Бернарда Клюнійського в книжці - якесь чудо!
Прекрасна подвійна рима в гекзаметрі, versus leonina, причому легкість якась просто гороб'яча, цінь-цірінь:

Hora novissima, tempora pessima sunt, vigilemus.
Ecce menaciter imminet arbiter ille supremus:
Imminet, imminet, ut mala terminet, aequa coronet,
Recta remuneret, anxia liberet, aethera donet
[...]
Patria splendida terraque florida, libera spinis,
Danda fidelibus est ibi civibus, hic peregrinis.


Не втрималася і шось типу переклала той уривочок:

Часу нераннього, часу останнього світу - чуваймо.
Вже у дорозі він, вже на порозі він, то зустрічаймо:
Йде Суддя праведний, лютим ненавидний, добрий до добрих,
Насит голодного, захист сумирного, пострах хоробрих,
[...]
В дар - батькіщина, се край без тернини, все луки медяні,
Ті, що мандрівцями були, блукальцями - там громадяни.

І що, я й не підозрювала, що такого там 2960 рядків!
Чудесні ці бенедиктинці :)